Вірші про осінь для дітей

Осінні клени

Грицько Бойко

Стоять осінні клени
У барвах золотих
І дивляться на мене,
А я дивлюсь на них.
Ось листячко упало...
Нагнувсь я до листка:
Він жовтий і трипалий,
Мов лапка гусака.




Осінь

Б. Чалий

Ніби протомилось
Сонечко привітне,
У траві пожовклій
Молочай не квітне.
Облетіло літо
Листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі
Сонячно-зелена.
Журавлі курличуть:
- Летимо у вирій! –
Пропливає осінь
На хмаринці сірій.




Осінь

К. Журба

За моря далекі
Та й за три землі
Журавлі й лелеки
Літо понесли.

В голубих долинах
Скошена трава.
Плахти на калинах
Вітер обрива.

Листя жовто-яре
Сиплеться в саду,
І чубаті хмари
Плачуть на ходу.

Гомонять про кригу
Сині ручаї,
І вже просять снігу
Ниви і гаї.



Осінь

М. Хоросницька

Нарядилась осінь
В дороге намисто,
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняла з кишені
І малює осінь
Жовтим по зеленім.
Здогадатись можна
В парку по деревах:
Є червона фарба
В неї і рожева…
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком обминає…
Їй не шкода фарби
Й часу ні хвилини –
Колються нечемні
Сосни та ялини.




Лісова сімейка

Г. Усач

Лісом дощик поблукав
Та й подавсь до міста,
Загубивши поміж трав
Голубе намисто.
За намистом голубим
Вибігли із хати
Молоді й старі гриби:
Тато-гриб, Мама-гриб,
Діти-грибенята.
До вечірньої пори
Бродять по стежинках
У росі — гриби старі,
Молоді — в росинках.
На поляні, де дуби
Стережуть їх хату,
Витанцьовують гриби:
Тато — гуп, Мама — гуп,
Тупці — грибенятка.




Золота осінь

К. Перелісна

В парках і садочках
На доріжки й трави
Падають листочки
Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі,
Небо синє чисте.

Метушні немає,
Тиша й прохолода.
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.




Осінь

Д. Павличко

Небеса прозорі,
Мов глибінь ріки
Падають, як зорі    
3 явора листки.

А над полем нитка
Дзвонить, як струна.
Зажурилась квітка —
Чує сніг вона.




Тиха осінь

В. Бойченко

Вже тиха осінь на порі, 
Пригасло сонце угорі.
Пшениця скошена давно.
В засіки звезено зерно.
Забуте яблуко із віт
Сія ліхтариком у світ.

Щаслива осінь на порі.
Ідуть до школи школярі.
І скоро на сухий листок
Впаде легесенький сніжок.




Осінь

Т. Коломієць

Ішла осінь чорноброва,
Зайшла вона до діброви.
Свої сакви розв'язує
Та обнови показує.
Ой діброво-невісточко,
Візьми собі намистечко,
Коралове — для калини,
Агатове – для тернини.
А березам — серги срібні,
Серги срібні — роси дрібні,
Вербам — хустки торочені,
Вільхам — сукні золочені.



Кленове листя

І. Блажкевич

Осінь, осінь… Лист жовтіє,
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають,
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті –
Червонясті, золотисті.




Гість

В. Кравчук

Завітав до нас у сад
Хмурий дядько листопад.
Хвилювались голі віти:
- Чим нам гостя пригостити?
Залишились лиш опеньки
У саду, під пнем стареньким. 




Сливи

Д. Мегелик

Осінь дише зливами,
Осінь пахне сливами,
Що в росі купаються,
Соком наливаються.

Сливи поміж вітами
Сяють самоцвітами,
Виснуть над криницями
Синіми зірницями.



Листя з лип і беріз

Я. Купала

Листя з лип і беріз
Осипається.
За стебло верболіз
Зачіпляється.

Стали трави, стежки
Золотистими,
А тоненькі гілки
Та й безлистими.

А як буде весні
Путь простелено,
Знов на тому гіллі
Буде зелено.




Де стояло літо

Л. Талалай

Облітає листя,
Висохла трава.
Дивиться з ялиці
Заспана сова.

Лис послухав тишу,
Обійшов ярок,
Кинувся на мишу,
А спіймав листок.

Стежечка розмита
Повертає вбік.
Де стояло літо —
Виріс боровик.




Як ми розмовляли з луною

В. Чубенко

В ліс прийшли ми восени,
Хором просимо в луни:
Дай грибочків нам, луна-а-а!..
А вона жартує: «На-а-а!»
Покажи нам, де грибочки?
А луна питає: «Бочки?..»
Ні! Хто дасть грибів у кошик?
І луна сказала: «Дощик!»




Настає пора осіння

В. Паронова

Діти в школу поспішають,
Птиці в вирій відлітають,
Листя жовте, небо синє —
Настає пора осіння.

Вітер пісню заспівав
І листочки закружляв,
Сяє сонячне проміння —
Настає пора осіння.

Став гарбуз таким пузатим,
Що не зміг його підняти,
Сипле соняшник насіння —
Настає пора осіння.




Налякала

Л. Куліш-Зіньків

Бідний зайчик в лісі охав:
Що з'явилося з-під моху,
Жовте-жовте, невеличке...
Хто ти будеш? — Я лисичка!
Куцохвостик раптом — скік:
Налякавсь і в поле втік.




Осінь

Я. Щоголів

Висне небо синє,
Синє, та не те,
Світить, та не гріє
Сонце золоте.

Оголилось поле
Од серпа й коси.
Ніде приліпитись
Крапельці роси.

Темная діброва
Стихла і мовчить.
Листя пожовтіле
З дерева летить.

Здалека під небом,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.




Осінній вітер

К. Перелісна

Ой, шумить холодний вітер,
Аж гуде.
Жовте листячко тріпоче
Де-не-де.

А берізка гілочками
Вся тремтить:
—        Ой не рви ти, вітре, коси
Хоч на мить!

Бо замерзну я без листя
У снігу!
Вітер їй відповідає:
—        Гу-гу-гу!

Не замерзнеш їй під снігом,
А заснеш
І весною свіжі коси
Заплетеш.



Жовкнуть трави в полі

К. Перелісна

Жовкнуть трави в полі,
Квіти у ліску.
Облітає листя
Із дерев в садку.
Сумно вітер виє,
Гілочки лама.
Плачуть хмари сиві —
Сонечка нема.

І пташок не чути 
В полі і садках.
Листячко зів'яле
Мокне по стежках.




Ой, навіщо мені листя

О. Олесь

Ой, навіщо мені листя,
Коли вже іде зима,
Коли холодно вже стало
І пташок ніде нема.

Краще скину я листочки
І тихесенько засну.
Буду спати, буду ждати
Сонце, радість і весну.




Недалеко до зими

К. Перелісна

Вітер плаче, вітер віє,
Дощ осінній дрібно сіє.
Жовкне листя, в'януть квіти,
Скрізь калюжі поналито.

І ніде не видно пташки,
Ані бджілки, ні мурашки
І метеликів нема,
Недалеко вже зима.




Ідуть дощі

М. Познанська

Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі.
Стали чорними кущі,
І дерева чорні стали,
Бо листочки всі опали.
Тільки дуб стоїть у листі
І калинонька в намисті.

24.08.2010

ВІРШІ ПРО ПОРИ РОКУ:


 
ТАКСИ в вашем городе

 
 
 
 
            ©  Сайт независимого журналиста Ирины УГРИНЧУК            
Перепечатка материала разрешена при условии: для печатных СМИ - с указанием имени автора и адреса сайта, для сайтов – с указанием имени автора и установки активной ссылки на сайт.